Звенигора (1928)

Channel:

Yupiterian

Subscribers:

1,410

Published on July 18, 2017 3:10:04 PM ● Video Link: https://www.youtube.com/watch?v=OSdeg9T5JkQ

Duration: 1:29:04

243 views

6

Звенигора — український радянський художній кінофільм (чорно-білий, німий). Перший фільм української трилогії Олександра Довженка: («Звенигора», «Арсенал», «Земля»).

Сценарій був написаний у харківський період життя Довженка Юрком Тютюнником (під псевдонімом Юртик) та Майком Йогансеном. У славного отамана Тютюнника визріла ідея написати сценарій до фільму-легенди про скарби, закопані гайдамаками у надрах гори. Сценарій «Звенигори» був прийнятий художньою редакцією кіностудії до постановки і навіть розпочалась робота над його реалізацією. Одну з ролей виконував той же Ю. Тютюнник. Та з невідомих причин виробництво припинилось і О. Довженко практично переписав сценарій заново (на 90%), а Ю. Тютюнник і М. Йогансен зникають не лише з титрів остаточного варіанту фільму, а й знімається з головної ролі генерал Ю. Тютюнник. Але те, що сценаристи самі зняли свої прізвища з титрів на знак протесту, залишається спірним. У час тотальних чисток імена розстріляних (Тютюнника розстріляли у 1930, Йогансена — у 1937) були під забороною, і редактори змушені були постійно вдаватися до фальсифікацій у виданнях, присвячених автобіографії та фільмографії Довженка.

Сюжет фільму охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України: скіфи і варяги, війни українських козаків з польською шляхтою, гайдамацька вольщина, світова війна 1914—1918 р.р., боротьба Української Народньої Республіки з більшовиками, більшовицький рух і протистоячий йому рух гайдамаків-націоналістів на чолі з Симоном Петлюрою, білоукраїнська еміграція. Ці етапи, викладені у 12-ти епізодах, об'єднані однією постаттю діда, що є уособленням патріархального селянства з його вірою у минулі цінності та байдужого до революційних змін. Онуки діда — Павло і Тиміш — традиційно в дусі аґітпропу протиставлені один одному. Молодший — контрреволюціонер, націоналіст, у конфлікті з владою і законом, емігрує до Праги і отримує диверсійне завдання. Старший, Тиміш, приєднується до більшовиків, зрозумівши глибинну суть легенди про гайдамацький скарб — все багатство земля. Сам дід не впорається з завданням, що його доручає молодший онук — підірвати більшовицький потяг. Його підбирають молоді пасажири і він погоджується їхати з ними у непевне світле майбутнє.

Колись позитивний (у трактуванні радянських мистецтвознавців) образ більшовика Тимоша теж нині переоцінюється. Цей чоловік, який вбиває свою кохану заради "святих цілей революції", є вельми проблематичним образом у низці архетипів Довженка. Мотив зради у його творах займає особливе місце: зрада коханих, зрада ідеалів, зрада інтересів викликає у нього однозначну і однакову відразу. Він не просто вбачає у своїх земляків потяг до зради, а й висловлюється щодо її причин. А вона полягає у недостатньому знанні свого минулого і небажанням його пам'ятати. «Їх не учили Батьківщині — їх учили класовій ворожнечі і боротьбі, їх не учили історії. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців», — говорить Довженко у своєму щоденнику.

За картину Довженко був «таврований» як буржуазний націоналіст.

24 вересня 1927р. газета «Кіно» друкує статтю «Обличчя ворога» — «Про шкідливу діяльність буржуазних націоналістів в українській кінематографії». «Сценарії для українських студій», — говориться в статті, — писали такі «автори», як терорист Фальківський («Леся»), бандит Тютюнник, контрреволюціонер Буревій та подібні їм… Петлюрівський отаман Тютюнник, сховавшись під псевдонімом «Юртик», разом з українським поетом М. Йогансеном, скритне використаним націоналістами, здає на Одеській кінофабриці сценарій «Звенигори», в якому проповідується ідея «буржуазної української нації». Сценарій «Звенигори» ставив Довженко, який не зміг до кінця подолати шкідливі засади сценарію, і картина вийшла з грубими політичними помилками".

Сергій Ейзенштейн писав про цей фільм: «Фільм усе більше починає звучати невимовною чарівністю. Чарівністю своєрідної манери мислення. Дивним переплетенням реального з глибоко національною поетичною вигадкою. Гостросучасного і разом з тим міфологічного. Гумористичного і патетичного. Чогось гоголівського. В повітрі носилося: серед нас нова людина кіно, майстер з власним обличчям.»

«Звенигора» був останнім фільмом О.Довженка, знятим за чужим сценарієм. Фільм вийшов на екрани Києва 13 квітня 1928 року, на московські — 08 травня того ж року.

Знімальна група:
Режисер: Олександр Довженко
Сценаристи: Майк Йогансен, Юрко Юртик, Олександр Довженко (переробка сценарію)
Оператор: Борис Завєлєв
Сценограф, декоратор: Василь Кричевський
Композитор відновлення: В'ячеслав Овчинников

Актори:
Микола Надемський — дід/генерал
Семен Свашенко — комуніст Тиміш
Лесь Подорожній — петлюрівець Павло
Володимир Уральський — німецький солдат
Георгій Астаф'єв — вождь скіфів
І. Селюк — отаман
Л. Барбе — монах
М. Паршина
Поліна Скляр-Отава — Оксана/Роксана

http://www.imdb.com/title/tt0019611/